Головна

Погляд у минуле

Станіславська (тепер Івано-Франківська) обласна клінічна лікарня заснована на базі існуючої в той час центральної міської лікарні міста Станіслава (тепер Івано-Франківська) 1 квітня 1949 р. До цього часу лікарня, де було розгорнуто 250 ліжок, обслуговувала, як правило, населення міста, фінансувалась місцевим бюджетом і підпорядковувалась міськздороввідділу. До 1939 року це була єдина лікарня в м.Станіславі, яка виконувала лікувальні функції та приймала на лікування хворих міста. З 1946 по 1949 pp., коли вже була створена мережа лікувально-профілактичних закладів у місті, лікарня вважалась центральною міською лікарнею.

У ті часи спеціалізована допомога хворим тільки починала розвиватись. В місті було, зокрема, двоє приватних лікарів-отолярингологів, які приймали хворих вдома, і лише в 1946 році в центральній міській лікарні було відкрите ЛОР-відділення на 30 ліжок. Аналогічно офтальмологічна служба почала створюватись лише після закінчення Великої Вітчизняної війни. В 1945 році в центральній поліклініці міста організовується перший кабінет для прийому хворих з порушеннями зору, а згодом - і офтальмологічне відділення в ЦМЛ. Тільки з відкриттям Станіславського медичного інституту в 1945 році була організована неврологічна допомога населенню. В 1946 році створено неврологічну клініку на 20 ліжок на базі шпиталю для інвалідів війни. Згодом неврологічне відділення почало функціонувати і в обласній лікарні.

У 1949 році після проведеної реформи в системі охорони здоров'я, наслідком якої було об'єднання лікарняно-поліклінічних закладів і передача клінік медичного інституту обласному відділу охорони здоров'я Станіславська центральна міська лікарня реорганізовується в обласну клінічну лікарню. Головним лікарем новоствореної лікарні призначається Голіков Ілля Іванович, а його попередник Рубін Рудольф Йонасович переводиться на посаду заступника. Лікарня переходить у підпорядкування облздороввідділу на обласний бюджет.

З перших днів свого заснування лікарня була базою медичного інституту для практичних занять студентів. За рахунок медичного інституту в лікарні утримувались посади професорів і доцентів, частина лікарів і середнього медперсоналу, а також апаратура і частина майна.

Ще з 1945 року при лікарні велось підсобне господарство з 14 гектарами землі на госпрозрахунку. Підсобне господарство постачало лікарню ранніми овочами, утримувало гужовий транспорт для обслуговування хворих.

Поліклінічний відділ нагадував сучасну поліклініку невеликої районної лікарні з кабінетами дільничних терапевтів, лікарів спеціалістів та параклінічних служб. Для керівництва окремими кабінетами і службами в штатному розписі передбачались навіть посади завідувачів кабінетів, зокрема підліткового (Е.Нордштейн), психоневрологічного (О.Артюх), ендокринологічного (І.Рабінков), стоматологічного (В.Вовк) тощо. Функціонував при поліклініці ОКЛ і так званий фізкультурний центр (Н.Овсяннікова).

У серпні 1949 року виділяється 25 урологічних ліжок і організовується урологічне відділенння (В.Беляков) яке, однак, не мало статусу самостійного, а знаходилось у складі хірургічного N 1. Аналогічно не мало статусу самостійного відділення кісткового туберкульозу (С.Сорокер), яке входило в структуру хірургічного відділення N 2.

На початку 1950 р. у зв'язку зі зміною функцій колишньої міської лікарні при поліклініці організовується кабінет із спецобслуговування хворих з районів області (А.Бабич). При кабінеті створюється санаторно-курортна відбіркова комісія в складі лікарів: терапевта, невропатолога, хірурга. Онкодиспансеру передається ретгенотерапевтичний кабінет зі штатами та обладнанням. З січня 1951 р. передається разом із штатами другій міській лікарні поліклінічне відділення - приміщення на вул. Сталінської Конституції - ЗО (теперішня - І.Франка), крім кабінетів гінекологічного, психоневрологічного, урологічного, підліткового, ендокринологічного і спецлікувального. На базі фізкультурного центру облполіклініки організовується самостійний лікарсько-фізкультурний диспансер (Ю.Клевеко).

В 1951 році ендокринологічний кабінет реорганізовується в протизобне диспансерне відділення, яке очолював відомий згодом професор Гарагаш'ян Ара Арменакович.

У зв'язку з великим обсягом організаційно-методичної діяльності в масштабах області, покладеного на обласну лікарню, з липня 1953 року наказом ОКЛ від 02.0.53 р. N16 вводиться посада заступника головного лікаря ОКЛ з периферійного розділу. Наказом регламентовані всі завдання організаційно-методичної роботи, функції відповідальних працівників оргметодкабінету, статбюро, порядок виїзної планової ургентної консультативної допомоги хворим, діловодства тощо.

У той час в області нараховувалось 36 самостійних районів, в райцентрі кожного з яких функціонувала районна лікарня, існували райздороввідділи. Кваліфікованих лікарських кадрів тоді в районах не вистачало, як і діагностичного обладнання та апаратури. Необхідно було постійно надавати на місцях висококваліфіковану, особливо вузькопрофільну, консультативну медичну допомогу лікарям і хворим, проводити вивчення організації надання цієї допомоги та лікувально -діагностичного процесу, проводити широкомасштабні організаційно -методичні заходи, включаючи організацію диспансеризації колгоспників, вивчення захворюваності і смертності селян, організацію впровадження нововведень, розповсюдження передового досвіду. Регулярно силами обласної лікарні організовувались в районах виїзні медичні ради. Це все, безперечно, вимагало постійних відряджень організаторів охорони здоров'я, тобто заступників головного лікаря, працівників оргметодкабінету, комісій ЛВК, ЛКК, лікарів - спеціалістів та завідувачів відділень чи кабінетів обласної лікарні, більшість з яких вже тоді були обласними спеціалістами.

Часто виїжджав в райони і особисто головний лікар обласної лікарні, якому, як правило, доручалась підготовка і проведення виїзних медрад. Санітарного чи спеціально виділеного для цих потреб транспорту лікарня, зрозуміло, не мала. Тому, як правило, поїздки оформлялись як відрядження, причому на 2-3 чи на більше днів і здійснювались громадським рейсовим транспортом.

Легковий і гужовий транспорт лікарні в 1960р.


Значним був обсяг роботи безпосередньо в районах області. Протягом 1953 року здійснено 227 планово-косультативних і 229 екстрених консультативних виїздів в райони області ( і це без врахування вильотів через станцію санітарної авіації), понад 40 організаційно-методичних виїздів лікарів-методистів та організаторів охорони здоров'я.

Велика робота проводилась щодо підготовки кадрів. Під керівництвом оргметодкабінету ОКЛ на базі обласної лікарні та окремих медзакладів м.Станіслава було підготовлено в 1953 році на курсах спеціалізації тривалістю 3-6 міс. 28 лікарів, на курсах удосконалення - 37 середніх медпрацівників. Крім того, для лікарів хірургів, терапевтів, педіатрів, гінекологів, стоматологів і офтальмологів професорсько-викладацьким складом медінституту було проведено 114 занять на переривистих курсах. З 1954 року при обласній лікарні організовані курси для головних лікарів сільських дільничних лікарень області, якими керувала лікар-методист М.Н.Прибуткова.

При керівництві О.Дяченка та В.Вовчука в лікарні активно впроваджувались нові методики хірургічного оздоровлення хворих. освоювались нові оперативні втручання. Виконувались, зокрема, операції на стравоході, центральній і периферичній нервовій системі, легенях (пульмон- і лоб-ектомія, пластика бронхіальних нориць, торакопластика), операції на порожнинних органах за прогресивними методиками, операції при доброякісних і злоякісних новоутворах. Пізніше, в 1955 році впроваджуються нові операції на грудній клітці, підшлунковій залозі, операції пересадки рогівки, запроваджується інтратрахеальний наркоз, томографія. Хірурги - О.Голікова, А.Полегка, В.Осадчук освоїли техніку нових операцій на шлунку і нирках.

В період 1960-1962рр. обласна лікарня зазнала помітних реорганізаційних змін. Запроваджується 2-ступенева система обслуговуванння хворих. Усі відділення і кабінети закріплюються за 2-ма основними відділами: периферійним, до якого входила консультативна поліклініка, рентгенстанція, оргметодкабінет, санавіація і стаціонарним, куди входили всі стаціонарні відділення і параклінічні служби. В цей час існуюча обласна рентгенстанція при ОКЛ реорганізовується в обласний рентгенрадіологічний відділ (ОРРВ) і працює згідно з новим Положенням, затвердженим наказом МОЗ. В поліклініці організовуються кабінети вушного (Б.Н.Довгань) і очного (Ф.В.Палюга) протезування, кабінет ендартериїтів (ас. М.В.Прокопишин), який згодом був реорганізований в кабінет судинної патології (М.М.Крайзман).

Після організації в липні 1962 року обласної дитячої лікарні дитяче відділення переходить туди, а замість нього створюється в ОКЛ дитяче очне відділення на 30 ліжок (Л.В.Івасів). Лікарня починає функціонувати на 450 ліжок. Нейрохірургічні ліжка передаються міській лікарні N 1. В той час організовується протишокова палата (центр) для хворих в термінальних станах (З.Г.Сікор), яка ознаменувала собою початок реанімаційної служби. Встановлюється порядок, згідно з яким в кожному відділенні, крім палати, повинні бути шафа і стіл невідкладної медичної допомоги. При гострій потребі надання невідкладної допомоги медперсоналу відділень доручалось терміново викликати анестезіолога чи лікаря термінальних станів. Одночасно вдосконалювалась анестезіологічна допомога. Було вже зареєстровано три посади лікарів-анестезіологів і три посади анестезисток. Анна Олексіївна Калюкіна призначається ведучим анестезіологом лікарні і обласним спеціалістом. Оргметодкабінету ОКЛ і ведучому анестезіологу доручається організувати запровадження аналогічного досвіду в кожній районній лікарні. А з березня 1963 року вже функціонує в ОКЛ самостійне анестезіологічне відділення з трьома посадами лікарів і 9 анестезистів.

В 1965 році започатковується в лікарні служба крові (О.Й.Висіцька), а в 1967 - профпатологічна служба (М.М.Пожидаєва). Закінчується і здається в експлуатацію основна на той час будівля лікарні - добудова центрального корпусу на три поверхи з ліфтом (до цього часу в лікарні ліфту не було), і з жовтня 1967 року число ліжок лікарні зростає до 500. Істотно поліпшується матеріально-технічна база практично всіх відділень, затверджується новий профіль ліжок. Відкриваються ліжка опікові (20), судинні (15), гастроентерологічні (15), профпатологічні (20), сексологічні (5). На базі кабінету організовується відділення функціональної діагностики (З.Яременко), де проводяться функціональні дослідження серцево-судинної системи і легень, електро-і фонокардіографія, баллістокардіографія; векторелектрокардіоскопія; діагностика газового обміну легень, основного обміну з використанням оксіспірографа; капіляроскопія.


Добудова центрального корпусу ОКЛ (1967р.)


Першого серпня 1970 року вступає в дію новозбудований корпус лікарні. Ліжковий фонд розширюється до 600 ліжок. Відкриваються нові спеціалізовані відділення, їдальні, холи для денного перебування хворих, зростає корисна площа для пацієнтів. Відділення, кабінети, структурні підрозділи лікарні оснащуються сучасними меблями, м'яким інвентарем, засобами догляду за хворими, господарським обладнанням. Придбано нову медичну апаратуру, обладнання, вироби медуїчноїтехніки. Лікарня поповнюється, зокрема, шістнадцятиканальним енцефалографом, реографом, другим рентгенівським апаратом РУМ-10, приставкою для ангіографії тощо.

З вводом в експлуатацію нового корпусу і розширенням ліжкового фонду змінюється профіль ліжок. Зменшується до 15 число загально-терапевтичних ліжок, натомість зростає з 15 до 40 число гастроентерологічних, відкриваються ліжка кардіоревматологічні (ЗО), з 60 до 70 збільшується число ліжок урологічних, з 15 до 40 гастрохірургічних, з 20 до 40 - дитячих травматологічних, з 10 до 15 -стоматологічних, з 5 до 10 - сексологічних. Організовуються самостійні спеціалізовані відділення: гастроентерологічне (В.В.Берднікова), кардіоревматологічне (В.Д.Сава), судинно-пластичної хірургії (М.Д.Слободян), дитяче ортопедо-травматологічне (П.І.Марущак).

Вагомим поступом вперед стала реорганізація в 1971 р. анестезіологічного відділення в анестезіологічно-реанімаційне, при якому відкривається спочатку три, а згодом 6 ліжок для інтенсивної терапії і реанімації. До цього часу відділення із 7,5 посадами лікарів і 15 посадами медсестер забезпечувало роботу тільки в операційних всіх відділень хірургічного профілю при планових і ургентних операціях, а також консультативну допомогу в усіх інших відділеннях. Виконувалось в рік (1969-1970 pp.) в середньому понад 1 тис.наркозів і понад 500 місцевих анестезій. Реанімацій було лише кілька десятків. У 1973 році відділення вже має 6 ліжок, 11,5 посад лікарів, 19,5 посад - середнього медперсоналу, виконує 1741 наркоз, в т.ч. 662 ендотрахеальних, 426 нейролептаналгезій, лікує на ліжках 140 реанімаційних і 95 важких, що поступили з інших відділень, хворих, в т.ч. 83 з отруєнням, 26-3 травмами, 10 - коматозних, 4 - з правцем, а також хворих і потерпілих з опіками, електротравмами, тромбоемболіями, менінгоенцефалітами, астматичним статусом та ін. Померло з них - тільки 39 (16%). Вже тоді відділення мало цілодобову біохімічну лабораторію з трьома лаборантами з вищою освітою і трьома - з середньою спеціальною.

Лікарня зводилась будівельниками Німецької Демократичної Республіки згідно з міжурядовим договором щодо будівництва газопроводу і об'єктів соцкультпобуту. Велика заслуга у втіленні ідеї побудови лікарні і самого будівництва належить колишньому завідувачу Івано-Франківського облздороввідділу Володимиру Сидоровичу Стукалу, генеральному директору об'єднання "Прикарпаттрансгаз" Івану Петровичу Петрашу, першому секретарю обкому партії Івану Івановичу Скибі і, безперечно, головному лікарю лікарні Георгію Марковичу Карасю.

В грудні 1986 року була введена в експлуатацію перша черга сучасних корпусів обласної клінічної лікарні на 500 ліжок. Докорінно поліпшилась матеріально-технічна база лікувально-діагностичних підрозділів, кожен з яких отримав спеціально обладнені типові повноцінні окремі блоки, що займали по 1-2 поверхи одного з шестиповерхових корпусів. До цього параклінічні служби, як правило, тіснились у пристосованих приміщеннях. У нові корпуси пересилились всі існуючі відділення терапевтичного профілю, приймальне відділення, адміністрація, адміністративно-господарські служби. Організовано і відкрито низку нових спеціалізованих відділень: нефрологічне, проктологічне, гнійно-кісткової інфекції; переведено в обласну лікарню з інших установ обласного центру відділення: алергологічне, нейрохірургічне, ендокринологічне. Ліжковий фонд лікарні зріс до 1130 ліжок; В цей час "угорський" корпус лікарні разом з інфарктним відділенням передається новоствореному обласному кардіологічному диспансеру.

В 1992 році ліжковий фонд ОКЛ нараховував 1165 ліжок. Лікарня функціонувала на двох базах: старій - на вул. Дзержинського /згодом -Гетьмана Мазепи/, де розміщувались відділення переважно хірургічного профілю, оргметодвідділ, обласне рентгенорадіологічне відділення, підрозділи допоміжних служб, консультативна поліклініка, і новій - на вул. Федьковича /мікрорайон Пасічна/, де розміщувались відділення переважно терапевтичного профілю, основні діагностичні підрозділи, адміністрація, основні господарські структури. На кожній з баз функціонували окремі приймальні покої і харчоблоки.

Безперечно, така структура лікарні створювала низку незручностей для організації діяльності закладу, для медичного персоналу і хворих, вимагала зайвих і додаткових матеріальних витрат на утримання і. функціонування лікарні.

В 1996 році головним лікарем обласної клінічної лікарні призначається Зіновій Миколайович Митник. Враховуючи незручності функціонування лікарні на обох базах він в цьому ж році реорганізовує мережу лікарні і об'єднує всі відділення на єдиній базі - в корпусах на вул.Федьковича /Пасічній/. Приміщення колишньої лікарні на вул. Гетьмана Мазепи передаються в розпорядження міськздороввідділу для 2-ї міської лікарні, на базі якої й була організована центральна міська лікарня м. Івано-Франківська. Для цього, однак, обласній лікарні довелось поступитись відділенням судинно-пластичної хірургії, яке через брак площ протягом трьох років функціонувало в складі міської лікарні.

В цьому ж році відбулось приєднання до обласної лікарні Центру екстреної медичної допомоги, патанатомічного бюро та ендокринологічного диспансеру, які після реорганізації ввійшли в склад ОКЛ на правах відділень. Лікарня оснащується новою апаратурою і санітарним автотранспортом.

З 1998 року лікарню очолив Ігор Петрович Семенів, лікар-травматолог, який працював завідувачем спочатку артрологічного, а згодом травматологічного відділення. Незважаючи на фінансово-економічну скруту, завдяки його зусиллям лікарня продовжувала оснащуватись сучасною апаратурою і обладнанням, оргтехнікою, інтенсивно впроваджувались нові методики діагностики та лікування. В грудні 1998 року рішенням Головної акредитаційної комісії МОЗ України Івано-Франківська обласна клінічна лікарня отримала сертифікат вищої акредитаційної категорії.