Спеціальні можливості

Новини

Середа, 10 травня 2023 19:24

Зараз медсестри вже готові працювати із пораненими

Міграція населення і, зокрема, трудова міграція, що є одним з тяжких наслідків війни в Україні, стала найпершим викликом для Івано-Франківської ОКЛ. Заступниця медичного директора з медсестринства КНП «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради Наталія Ружило каже, що на заході України відсоток перенасичення медичними кадрами був в усіх установах, але з війною ситуація відчутно погіршала. 

«Ми щомісяця звільняємо декілька медсестер, точніше – вони самі звільняються, і щомісяця набираємо медсестер. Тобто, йде міграція кадрів. Ми навіть оголошення пишемо вже в соціальні мережі, що потребуємо на роботу таких і таких спеціалістів. Ми ступили на такий шлях підбору кадрів, але ще нема критичної ситуації», – розповідає вона.

Наталія Степанівна згадує, що на початку війни у працівників лікарні, як і у всіх у державі, був страх, було незрозуміло, що робити, куди кидатися, був шок. А потім в якийсь час почалася організована робота. Як і багато різних установ, лікарня стикнулася з тим, що люди почали виїжджати. Брали дітей і їхали за кордон, бо не знали, що з ними буде далі. 

У перші дні війни адміністрація почала складати списки тих працівників, які готові були залишатися тут, на місці, у найгірші моменти, коли будуть бомби падати. «Ми брали такі критичні ланки – операційних медсестер, тих, хто міг би транспортувати пацієнтів – і запитували: «Якщо раптом таке станеться, чи ти готова (готовий) будеш жити в цій лікарні?» І ми мали велике ядро таких людей. До сьогодні пам’ятаю, як одна операційна медсестра мені сказала: «Якщо я навіть йти не зможу, приповзу на колінах сюди, в лікарню, на мене розраховуйте». Я до сьогодні пам’ятаю тих людей, дівчат, у мене списки до сьогодні є. Це люди, на яких можна розраховувати». 

Сестри милосердя

Другим викликом став прийом біженців. Певний час лікарня була без пацієнтів, а потім почалася хвиля людей, які тікали від війни. «Наші медсестри зустрічали біженців на вокзалі, ми почали приймати їх у лікарні. У першу ніч повиходили всі. Це дуже, насправді, приємно, говорить про нас, як про людей, про найкращі наші якості, – відзначає пані Наталія. – Було складно. Пам’ятаю перший Великдень з ними. Люди насторожені, якщо чесно, не всі дружньо налаштовані до нас. Когось насильно забирали, вивозили, бо люди немічні, – вони налякані були. Але вже за кілька днів плакали від розчуленості, що все тут так було привітно». 

«А потім пішли наші поранені, – продовжує Н. Ружило. – До чого ми були не готові, коли евакуювали їх з поїзда, автобусів, швидких:  жінки, що їх приймали, дуже розчулювалися, починали плакати, обнімати їх. Це вже навіть була не робота, це таке щось – вже би неба прихилити їм. То нам потім військові сказали: все, тут мають бути тільки хлопці. І ми організувалися силами молодих лікарів, інтернів (до речі, вони до сьогодні у нас на евакуації). Тобто ми були не готові психологічно з ними працювати. Зараз вже готові, бо є вже досвід, практика. Ми маємо багато навчань, маємо потужну команду психологів у лікарні. У нас працюють «Лікарі без кордонів», взяли в проєкт нас, власне, працюють з медсестрами від березня до липня: надання психологічної самодопомоги і допомоги пацієнтам, комунікація з ними». 

У кожного своя робота

Наталія Ружило, яка й сама колись починала медсестрою, відзначає важливу роль цієї професії у лікувальному процесі. Вона говорить про медсестринство не як про «праву руку лікаря», а як про «незалежні руки, голову й роботу». Як про окрему професію, окрему гілку, окремий напрям, який має бути в медичній галузі. Так, за її словами, є в цілому світі: лікар робить свою роботу, а медсестра – свою. Від початку до кінця, і приймає самостійні рішення. 

«По факту, насправді медсестра й приймає дуже часто самостійні рішення. Вони диктуються з досвіду, набутих навиків, прожитих історій. Дуже часто немає лікаря на зміні вночі, і навіть у нашій лікарні є десь третина відділень, де взагалі немає лікаря вночі. А в когось з пацієнтів тиск, гарячка, задишка, комусь потрібно зробити  кардіограму, ввести ліки, інші проблеми... Але ми не маємо дозволу на самостійні дії медсестри. На жаль, ніде вони не задекларовані й не прописані. Медсестру з коледжу вчать, що вона виконує вказівки лікаря. І вона приходить в медицину вже наперед зашорена і чітко регламентована, що вона не має робити. Майже нічого не має робити, якщо це не скаже лікар. Але насправді вона є на роботі 24 години, вона бачить цього пацієнта так, як його не бачить ніхто», – переконана заступниця директора з медсестринства. 

Вона додає, що навіть психологи звертаються тепер до медичних сестер і просять, якщо ті бачать, що військовий пацієнт неспокійний, що з ним відбувається щось не так, що він забагато курить, не спить уночі, казати їм про це. Якраз, власне, від медсестер і йде ота зворотна дія. 

Вік живи – вік учись

Попри важливість медсестринської справи, до післядипломного навчання медичних сестер не було достатньої уваги на рівні держави. Традиційно раз на п’ять років медсестра проходила місячний курс перепідготовки. 

«Зараз у нас є змінений наказ з кінця минулого року, і починають, принаймні про це говорить міністерство, змінювати підходи до післядипломної освіти – вводять елементи безперервного професійного розвитку, як і в лікарів, – розповідає Наталія Ружило. – Одна частинка цього безперервного профрозвитку вже закріплена законодавчо – це наказ Міністерства охорони здоров’я, який змінив навчання на курсах. Тепер, по-перше, не буде таких довгих курсів, а тиждень інтенсивного навчання. А другий елемент – з 1 січня 2024 року медичні сестри мають набирати бали, так як лікарі. Тобто вони мають шукати собі можливості навчитися (онлайн чи офлайн), кудись їхати і щось нове дізнатися». 

Для медичної галузі, як наголошує вона, це є дуже важливим, тому що весь світ прогресує, крокує вперед, щодня з’являються нові технології, і тому не може бути достатньо раз на п’ять років якогось навчання, тому що воно вже буде застаріле. Але багато є недопрацьованих механізмів. Наприклад, хто медичній сестрі зможе оплатити це навчання. Зрозуміло, що лікар має більше можливостей для цього. По-друге, наскільки якісними будуть ці курси. Тому що бажаючих навчати медичних сестер зараз нема, а якщо і є, то дуже мало. 

«Для нашої лікарні першим плюсом і, як на мене, великою перемогою стало те, що з минулого року ми стали провайдером безперервного професійного розвитку. Наша лікарня зареєструвалася в Центрі оцінювання якості при МОЗ і ми можемо надавати ці курси, – говорить заступниця медичного директора з медсестринства КНП «Обласна клінічна лікарня» Івано-Франківської обласної ради Наталія Ружило. – Але, звісно, на все треба кадри, ресурси. Якщо для лікарів ми швидше стартонули з цим питанням, то для медсестер ми провели тільки два заходи. Через місяць готуємо третій для медичних сестер реабілітаційних відділень. Бо є в класифікаторі професій нова професія – медична сестра з реабілітації... Я надіюся, що у нас гарно ведуть ці курси, тому слідкуйте за анонсами, хто захоче до нас попасти». 

Прочитано 1120 разів

(095) 303-42-42

Моб. номер Vodafone

(097) 303-42-42

Моб. номер Kyivstar

Івано-Франківськ,
вул. Федьковича, 91

Адреса лікарні

Image

(095) 303-42-42

Моб. номер Vodafone

(097) 303-42-42

Моб. номер Kyivstar

103

безкоштовно зі стаціонарних та мобільних

Івано-Франківськ,
вул. Федьковича, 91

Адреса лікарні

© 2024 КНП ОКЛ ІФ ОР

Вхід на сайт

Якщо Ви ще не зареєстровані,
зареєструйтеся зараз!